Повернення до генетичного коду: Мозаїчний образ Святого Миколая
Дениса Кутняхова як маніфест нового українського сакрального мистецтва
Сучасне українське сакральне мистецтво переживає потужний етап рефлексії, деколонізації та повернення до автентичних витоків. Тривалий час монументальна мозаїка в Україні асоціювалася або з візантійським академізмом синодального періоду, або з бруталістичними й соцреалістичними наративами радянської доби. Проте на початку літа 2026 року в селі Стоянка з’явився твір, що маркує успішний експеримент із деідеологізації та ревіталізації вітчизняного монументалізму – мозаїчна ікона «Святий Миколай», створена художником-монументалістом Денисом Кутняховим та його творчою командою.
У цій роботі митець відважно синтезує унікальні традиції київської мозаїчної школи, візантійську архітектоніку та наївну, емоційно чисту мову української народної ікони. Пропонований аналіз розглядає твір крізь призму актуальних мистецтвознавчих методологій дослідження сакрального простору.
Архітектурна інтеграція та композиційні вектори
Як яскраво демонструє фронтальний ракурс пам’ятки, монументальна композиція бездоганно вписана в аркову нішу будівлі Храму, виступаючи його тематичним і формотворчим центром. Масивне обрамлення з великих блоків світлого травертину створює ефект глибокого стародавнього порталу. Цей архітектурний прийом концептуально відокремлює земний простір від сакрального світу, всередині якого розгортається яскрава, майже текстильна за своєю пластикою історія.
Денис Кутняхов свідомо відходить від суворих, відчужених канонів пізнього візантизму. Замість суворої аскези митець звертається до естетики українського хатнього та монастирського іконопису XVII–XIX століть – періоду, коли релігійний образ розмовляв із вірянами живою, зрозумілою на ментальному рівні мовою.
Іконографічний аналіз: Олюднення сакрального
Лик Святого Миколая позбавлений дистантного холодного спіритуалізму. Великі, широко розкриті мигдалеподібні очі, окреслені виразним темним контуром, дивляться на глядача з лагідністю, мудрістю та дитячою відкритістю, що притаманно саме українським народним першоджерелам.
Стилізація форми відзначається графічною точністю та ритмічним балансом:
Округлі лінії сивої бороди структуровані у чіткі декоративні пасма;
Геометризована мітра, увінчана хрестом, утримує вертикальну вісь композиції;
Характерні широкі деісусні та орнаментальні хрести на омофорі підкреслюють площинно-монументальний характер зображення.
Над митрою Святого у верхній частині арки розташована дугоподібна композиція Богородиці, що тримає омофор (Покрова), яка колористично та композиційно замикає верхній сектор мозаїки, створюючи тривімірний ієрархічний зв’язок.
Фактурна метафізика: Смальта, камінь, сусальне золото
Сучасні дослідники мозаїки розглядають матеріал не просто як засіб декорування, а як самостійну художню мову. Фактурне вирішення мозаїки в селі Стоянка, заслуговує на окрему увагу.
Кутняхов віртуозно поєднує різні за своєю природою матеріали, створюючи складну рельєфну поверхню:
Натуральний камінь (Травертин, мармур): Використаний у викладці інкарнату (обличчя, десниця) та окремих елементів одягу. Матова, текстура каменю поглинає світло, створюючи відчуття теплоти та м’якості людської плоті.
Кольорова смальта: Художник сміливо оперує відкритими, дзвінкими кольорами – глибоким ультрамарином, вогняно-рудим та насиченим смарагдово-блакитним тлом, що відсилає до соковитої палітри українського народного малярства. Кожен модуль викладений вручну із навмисним порушенням строгої геометрії, завдяки чому площина «дихає» і пульсує.
Сусальне золото: Затиснуте між шарами скла, а також золота смальта викладені під різними кутами нахилу. Це змушує німб грати зі світлом за будь-якого освітлення. Золото тут трансформується у метафізичне «Фаворське світло», що проривається крізь матеріальну структуру стіни.
Елементна теселяція та мікросимволізм
Макроаналіз фрагментів мозаїки, зафіксований на етапах роботи дозволяє простежити, як ретельна ручна рустикальна теселяція формує багаторівневий зміст твору.
Благословляюча десниця
Правиця Святого Миколая піднята в іменословії. Проте в контексті українського прочитання цей жест трактується не як суворе повчання, а як знак захисту та миру. Тональні переходи пальців виконані дрібними модулями ніжно-рожевих та охристих відтінків, окреслених теракотовою смальтою, що імітує класичний іконописний рисунок. Рукав поручі викладений золотисто-жовтою смальтою з активними вкрапленнями червоних і бірюзових тесер, нагадуючи традиційну українську вишивку або княже коштовне шиття.
«Шахматний» орнамент риз
Геометричний візерунок фелоні (риз) демонструє дивовижну ритміку. Чергування червоних, жовтих та білих квадратів утворює орнамент «шахматівку», який часто зустрічається в автентичних дерев’яних церквах Карпат та Поділля. Навмисно сколені краї тесер та постійна зміна напрямку мозаїчних «русел» створюють оптичний ефект вібрації: при русі глядача одяг святого ніби випромінює внутрішнє тепло.
Солярні знаки та Святе Письмо
Книга «Святого Письма» в лівій руці Миколая виступає символом земної тверді та чотирьох сторін світу. Від неї радіально розходяться промені вогняного та помаранчевого кольорів, утворюючи коло. Це пряма ремінісценція українських солярних знаків, гармонійно асимільованих християнством (образ Христа-Сонця Правди). Радіальна викладка смальти по периметру підсилює ілюзію свічення. Товсті, фактурні шви розчину між модулями підкреслюють монументальну «дикість» матеріалу та його рукотворність.
–
Мозаїка «Святий Миколай» Дениса Кутняхова в селі Стоянка – це вагоме слово у дискусії про майбутнє українського монументального мистецтва.
Автору та його команді вдалося: трансформувати камерну інтимність, тепло та світло народної хатньої ікони у масштабний архітектурний простір сучасного храму. Повертаючи мозаїці її первісний, очищений від радянського бруталізму та синодального академізму генетичний код, цей твір стає важливим орієнтиром для майбутніх поколінь українських митців та дослідників сакрального простору.
Текст: Тетяна Семенюк
Нещодавно відбулися дев’яті звітно-виборчі збори Київської організації Національної спілки художників України. Команда Віктора Івановича Коновала передала естафету керівництва спілкою Миколі Івановичу Кутняхову (відомому під творчим псевдонімом MYKOLA KUT).
«На зборах подякували за плідну роботу впродовж останніх 8-ми років Віктору Коновалу та Наталії Кохаль, привітали новообраного голову Миколу Кутнякова», – написав на своїй сторінці делегат з’їзду заслужений художник України, відомий експерт, колекціонер, мистецтвознавець Вадим Михальчук.
Рясно благословляє з небес своїх вихованців Народний художник України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, засновник майстерні храмового живопису, вчитель від Бога, самобутній митець, вірний син України, людина щирої душі М. І. Стороженко (1928-2005). Цілком зрозуміло що роки навчання у такого унікального художника дали плідні паростки.
Микола Кутняхов навчався в Київському художньому інституті (нині НАОМА майстерня Чеканюка та Стороженка) який успішно закінчив у 1980 році. Кутняхов учасник художніх виставок з 1970-х років, а вже у 1989 році стає членом НСХУ.
Митець працює в галузі сучасного станкового живопису та монументального мистецтва, впевнено володіє різними техніками: розпис, вітраж, кераміка, енкаустика, металева пластика. Поступово сформувався власний живописний стиль з притаманними рисами монументальності та декоративності, які буквально озвучують ландшафтні краєвиди, яким митець надає перевагу.
Живописна палітра вражає естетичним забарвленням, вишуканою пастельною гамою, глибокими художніми образами. За цим усім знання, вірність ідеалам гуманізму, прагнення створити шляхетне культурно-мистецьке середовище, любов до України.
Кутняхов Микола Іванович активно працює в галузі монументального, сакрального та станкового живопису. Ним було створено велику колекцію станково-живописних робіт, серію образів сакрального мистецтва преподобних Києво-Печерської Лаври: пр. Спиридона, пр. Нікон-Сухого, пр. Миколи-Святоші (Князя Чернігівського), мозаїку «Свята Трійця», «Спас – Нерукотворний», «пр. Серафім Саровський», «пр. Димитрій Ростовський», «пр. Досифій».
В 2015 році спроектований та виконаний комплекс мозаїчних робіт в храмі Петра і Павла Чернігівської області. Ці твори відзначені премією спілки художників України «Митець» ім. Михайла Бойчука.
М. І. Кутняхов представляв Україну на London Art Biennale 2017.
Незважаючи на багаторічну працю на посаді директора Київської школи мистецтв №6, Микола Іванович постійний учасник виставок, фестивалів, конкурсів учнівської молоді. Створений ним курс лекцій «Мистецький простір та створення художнього образу» допомагає творчій молоді набувати секретів професії. Залюбки працює на пленерах, створюючи самобутні пейзажі з ландшафтними краєвидами. Седнів, Канів, Київщина, Дніпро наповнені особливим світосприйняттям, в якому промовляє унікальна краса рідної землі. Творчі задуми епохальні, а філософське тлумачення надає картинам особливої величності.
Ключовими словами біографії М.І. Кутняхова слід назвати: професійність, самобутність творчого стилю, величність образів. оригінальна вишукана палітра, завершеність композицій, красномовний малюнок. За цим усім постійна творча праця, пошуки нових образів, самовдосконалення. Значні творчі здобутки говорять самі по собі: твори зберігаються у численних картинних галереях, музеях, приватних зібраннях.
Валентина Єфремова мистецтвознавець , заслужений працівник культури України.
Фото Вадима Михальчука.
Матеріал з офіційного сайту –
У Великій Британії стартувало Лондонське бієнале. Вперше за історію мистецького конкурсу у ньому представлені українці. Хто з художників виборов таке право? Відвідала виставку і поспілкувалася з конкурсантами наш британський кореспондент Оксана Кундіренко.
У затишній київській майстерні народжується витвір мистецтва. Художник Микола Кутняхов працює над пейзажем, який побачив у звичайних буденних обставинах на власній дачі.
“Жовті квіти, вони просто чекали мене. Таке враження, ця внутрішня радість, яка йшла через енергію цих квітів якось знаком зафіксувалась в свідомості. І я вирішив їх написати не перераховуючи листочки, а оте почуття, що вплинуло на мене”, – розповідає художник Микола Кутняхов.
За фахом монументаліст, Микола працює в особливому стилі. Не надто концентрується на деталях, а кладе в основу своїх робіт почуття. Можливо, це відчули і члени журі, що після кількох раундів ретельного відбору запросили художника до Туманного Альбіону.
“До Лондона вони відібрали дві роботи, взагалі беруть одну, а тут вирішили дві. Це один із ескізів роботи, це Крим, робота написана з натури я в Криму написав, а потім зробив з неї картину”.
І ось український “Крим” у Великій Британії. Жодної політики, а саме ті емоції, які відчував кожен курортник на півострові, де сонце, море, спека! На бієнале робота викликає неабиякий інтерес.
40 країн, 120 художників, чотириста витворів мистецтва. Бієнале – це Олімпіада для митців і саме в Лондоні зараз центр культурного життя Європи.
На якому вперше представлені українці. Catalogue_2017_updated
Тут і критики, і арт-дилери, і колекціонери. Виставка – своєрідний трамплін для досі невідомих талантів.
“Подія відбувається у Челсі – це район Лондона, де щокроку – галерея, люди люблять мистецтво і тямлять у ньому. Для будь-якого художника, що вперше ступає на цей ринок, відкриваються небачені можливості”, – каже арт-критик Шахід Куреші.
Триватиме лондонське бієнале до кінця тижня, наприкінці визначать його переможців. А представлені роботи розпродують до приватних колекцій усього світу.
30 березня 2017 12:55 за матеріалами: Подробиці-ТВ
Уперше роботи українського митця презентуватимуть на Лондон Арт Бієналє – 2017
Цього року Бієнале проходитиме з 29 березня до 2 квітня і збере близько 120 художників, які представляють понад 40 країн світу, а Україну презентує Mykola Kut — це псевдо Миколи Кутняхова, народного художника.
Творчість Миколи Івановича багатогранна, у ній присутні монументальні твори, виконані в різноманітних техніках — смальтова мозаїка, вітраж, енкаустика, настінний розписи, портрети, авторській іконопис, багатофігурні композиції.
Микола Кутняхов родом із Луганська. Він закінчив Київський державний художній інститут (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), де навчався під керівництвом відомого живописця та графіка Миколи Стороженка. З 1989 року Микола Іванович створює свій неповторний авторський стиль виконання творів. Надихаючись у своїй творчості темою природи й ландшафтного простору, створює монументально-просторові картини, одною з особливостей яких є композиційна досконалість та оригінальний колорит. На сьогоднішній день майстер — один із не багатьох художників сучасної України, який працює з темою пейзажу, причому на великих площинах, розробивши свій власний авторський стиль, відзначений багатьма українськими мистецтвознавцями як унікальний за образом і такий, що не має аналогів в історії класичного й сучасного мистецтва.
Кожен окремий етюд Миколи Кутняхова вже на початковому етапі має досконале узагальнення, яке дозволяє йому вже потім, у майстерні, збільшувати етюдні картини до значно більших форматів — чи то великоформатні холости, чи то стіни архітектурних будівель.
— В особі Миколи Кутняхова (Mykola Kut) українське образотворче мистецтво має непересічного, самобутнього художника-мислителя, який не лише торує шлях новому розумінню пейзажу, а й повертається до його релігійних джерел. Своєю творчістю він заповнює той небезпечний духовний вакуум, що утворився в сучасному українському малярстві як у жанровому, так і світоглядному вимірах, — розказав у коментарі «Дню» мистецтвознавець Станіслав Бушак (див. №169, 2012 р.). — Творчість майстра є багатогранною: у ній присутні монументальні твори, виконані у різноманітних техніках (мозаїка, вітраж, енкаустика, настінний розпис), портрети, іконопис, багатофігурні композиції. Але пейзаж є улюбленим жанром майстра, в якому найповніше втілилася філософія його світосприйняття. Жанровому пейзажу доступні не лише інтимно-камерні чи буколічно-ідилічні настрої: він може бути носієм глибоких філософських роздумів, важливих громадянських мотивів та гострих соціальних проблем».
Станкові та монументальні твори Миколи Кута, виконані у різноманітних техніках, перебувають у музеях України, а також закордонних приватних колекціях, й прикрашають площі та фасади архітектурних споруд України й зарубіжжя.
Author
Тетяна Поліщук
Випуск газети №:№31, (2017) https://m.day.kyiv.ua/article/kultura/monumentalno-filosofskyy-mykola-kut
Україна має довгу історію мозаїчного мистецтва, що знайшло відображення в різних епохах та архітектурних спорудах.
Одним із найдавніших зразків мозаїки в Україні є збережені мозаїки Х-ХІ століть в Києві, в Національному заповіднику “Софія Київська” . Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський собор — християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури та монументального живопису другого десятиріччя ХІ ст. (1011-1018), одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.
–
Сучасне, сакральне монументальне мистецтво в Україні шукає свої форми.
У селі Озерне, яке колись називалося «Святе», був давній храм. Протягом століть він являвся головним духовним центром села, гуртував навколо себе людей, які приходили до нього для того, щоб помолитися Богу, знайти для своєї душі відраду та утіху. Але в часи комуно-більшовицької окупації України храм знищили.
Проте, стараннями настоятеля – протоієрея Андрія Пилипчака, громади села, а також фундатора – Ігора Івановича Бойка,
Петро-Павлівську церкву вдалося відродити. Громада села Озерне в лиці Ігора Івановича Бойка, звернулась до творчої родини Кутняхових, професійних художників, членів Національної Спілки художників України з проханням розробити та втилити в матеріалі серію мозаічних панно в Храмі. Першим виконаним проєктом була надвратна мозаїка Святих первоверховних апостолів Петра і Павла. В сюжеті мозаїки закладений образ відновленого Храму та Творця вседержителя.
Розміщення мозаїчних образів, відповідає розробленим Церквою іконографічним канонам, яким підпорядковується система живопису, що відзначається ідейно-декоративною цілісністю, стрункістю, взаємодією з богослужінням. Купол розглядався як небо, де перебуває Бог, тому у найвищій точці храму – зеніті центрального купола, – монументальний образ Христа Пантократора (Вседержителя). Він царює над усім простором. Образ Творця і Володаря світу, сповнений могутності й величавого спокою, породжує думку про надійність встановленого Ним світопорядку. Христос оточений архангелами, що стоять з чотирьох сторін світу, утворюючи почесний ангельский ескорт.
З часу побудови Святої Софії в Константинополі купол став центральним композиційним та смисловим елементом візантійської церковної архітектури, а його підтримуючими елементами у більшості церков стали вигнуті трикутні пандативи, де розміщені мозаїчні образи чотирьох Євангелістів з апокрифічним істотами.
Істоти стали символами Євангелістів і формою їхнього традиційного символічного зображення:
Матвій в образі ангела, Марко в образі лева, Лука в образі тельця, Іван в образі орла.
Кожен з них крилатий і тримає Євангеліє.
У храмі, як іконі космосу, функція та розташування пандативів між ярусом землі та верхнім ярусом склепінь (між землею та небом) осмислювались символічно, тому й стали полем для розміщення зображень чотирьох євангелистів. Метою цієї статті є дослідження існуючих в монументальному мистецтві України варіантів послідовності розташування євангелистів у підкупольному просторі. У результаті вивчення особливих аспектів семантики, пов’язаних із символічним об’єднанням
євангелистів з образами живих істот з Одкровення (лева,теляти, людини та орла), виокремлено дві основні ідеї, які вносили зображення на пандативах у систему розпису храму: «астрономічну» або «благовісну».
За виконання мозаїк в Петро-Павлівському Храмі села Озерне. Творча родина Кутняхових, отримала високу відзнаку. Премію Київської організації Національної спілки художників України «Мистець» імені Михайла Бойчука за найкращий монументальний твір року (2015).
Download the book – a catalog of Mykola Kutniakhov’s art works © –LANDSCAPE– 2010
Gallery of works by the artist Mykola Kutniakhov
“The light of the Universe will not come into a human soul until he unites with Nature and feels its living essence and infinite love.”
Mykola Kutniakhov
Творча майстерня українських художників-монументалістів Дениса та Тетяни Кутняхових.
Студія була заснована в 2006 році в Києві. Від самого початку своєї діяльності студія використовує комплексні вітражні рішення для створення як нових авторських вітражних композицій і декорів, так і найскладніших реставрацій. Під час творчих експериментів студії зі світлопроникними матеріалами, такими як скло, дзеркала, мінерали а також металом, сформувався власний авторський стиль і техніка створення вітражів, яка була запатентована під назвою торговою маркою KUTENGLASS ™.
Особливістю цієї техніки стало створення об’ємних вітражних скульптур і художніх панно з використанням декількох рівнів скла. Так з’явилися перші роботи серії «АКВАРЕЛЬ». В основі ідеї цієї вітражної техніки лежить використання скла в тривимірній формі.
Скло різних фактур, кольорів і відтінків розташовується на різних рівнях, визначених задумом автора на розміреній відстані один від одного, створюючи ефект глибини, об’єму та атмосферного ефекту.