Україна має довгу історію мозаїчного мистецтва, що знайшло відображення в різних епохах та архітектурних спорудах.

Одним із найдавніших зразків мозаїки в Україні є збережені  мозаїки Х-ХІ століть  в Києві, в Національному заповіднику “Софія Київська” . Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський собор — християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури та монументального живопису другого десятиріччя ХІ ст. (1011-1018), одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

–

Сучасне, сакральне монументальне мистецтво в Україні шукає свої форми.

У селі Озерне, яке колись називалося «Святе», був давній храм. Протягом століть він являвся головним духовним центром села, гуртував навколо себе людей, які приходили до нього для того, щоб помолитися Богу, знайти для своєї душі відраду та утіху. Але в часи  комуно-більшовицької окупації України храм знищили.

Проте, стараннями настоятеля – протоієрея Андрія Пилипчака, громади села, а також фундатора – Ігора Івановича Бойка,

Петро-Павлівську церкву вдалося відродити. Громада села Озерне в лиці Ігора Івановича Бойка, звернулась до творчої родини Кутняхових, професійних художників, членів Національної Спілки художників України з проханням розробити та втилити в матеріалі серію мозаічних панно в Храмі. Першим виконаним проєктом була надвратна мозаїка Святих первоверховних апостолів Петра і Павла. В сюжеті мозаїки закладений образ відновленого Храму та Творця вседержителя.

Розміщення мозаїчних образів, відповідає розробленим Церквою іконографічним канонам, яким підпорядковується система живопису, що відзначається ідейно-декоративною цілісністю, стрункістю, взаємодією з богослужінням. Купол розглядався як небо, де перебуває Бог, тому у найвищій точці храму – зеніті центрального купола, – монументальний образ Христа Пантократора (Вседержителя). Він царює над усім простором. Образ Творця і Володаря світу, сповнений могутності й величавого спокою, породжує думку про надійність встановленого Ним світопорядку. Христос оточений архангелами, що стоять з чотирьох сторін світу, утворюючи почесний ангельский ескорт.

З часу побудови Святої Софії в Константинополі купол став центральним композиційним та смисловим елементом візантійської церковної архітектури, а його підтримуючими елементами у більшості церков стали вигнуті трикутні пандативи, де розміщені мозаїчні образи чотирьох Євангелістів з апокрифічним істотами.

Істоти стали символами Євангелістів і формою їхнього традиційного символічного зображення:

Матвій в образі ангела, Марко в образі лева, Лука в образі тельця, Іван в образі орла.

Кожен з них крилатий і тримає Євангеліє.
У храмі, як іконі космосу, функція та розташування пандативів між ярусом землі та верхнім ярусом склепінь (між землею та небом) осмислювались символічно, тому й стали полем для розміщення зображень чотирьох євангелистів. Метою цієї статті є дослідження існуючих в монументальному мистецтві України варіантів послідовності розташування євангелистів у підкупольному просторі. У результаті вивчення особливих аспектів семантики, пов’язаних із символічним об’єднанням
євангелистів з образами живих істот з Одкровення (лева,теляти, людини та орла), виокремлено дві основні ідеї, які вносили зображення на пандативах у систему розпису храму: «астрономічну» або «благовісну».

За виконання мозаїк в Петро-Павлівському Храмі села Озерне. Творча родина Кутняхових, отримала високу відзнаку. Премію Київської організації Національної спілки художників України «Мистець» імені Михайла Бойчука за найкращий монументальний твір року (2015).